У воєнні часи дуже важлива підтримка на злагоджена взаємодія із сім’ями, родинами військових. Вони, як ніхто, стикаються з багатьма труднощами й, можливо, їм буде важко відновити контроль над своїм життям. Мами, дружини, діти залишаються сам на сам зі складнощами війни, з різними ситуаціями і при цьому розуміють, що кожну хвилину можуть отримати звісточку про втрату близької людини.
Наразі війна і всі ті рекомендації, поради чи можливо практики, що ми використовували у мирний час, при роботі із сім’ю не завжди будуть діяти чи допомагати. Тож ми хочемо подилітися з вами порадами, які розробила членкиня дивізіону Дивізіон психоаналітичної психології та психотерапії - НПА Тетяна Мельничук.
1. Одне із важливих питань, що виникає та постає у сімей військовослужбовців – це збереження психоемоційного стану у дружин військовослужбовця, його мами, дітей.
2. Досить важливим є створити поле для комунікації та взаємодії у такому «своєму», для них, середовищі. Психолог може виступити модератором для створення такого середовища, офлайн чи онлайн і це буде першим кроком для виклику довіри до психолога, приєднання та подальшого налагодження взаємодії.
3. Організувати короткотривалі практичні навчання з основи першої психологічної допомоги, щоб у сім’ях військовослужбовців: дружини, діти могли самі собі допомагати при гострих стресах, розрізняли стани, що у них починають виникати та могли запобігти їх складним проявам.
4. В індивідуальній роботі із членами сімей, використовувати техніки та методи роботи, що допоможуть навчити усвідомлювати та застосовувати свою внутрішню силу: молитви, медитації, техніки з візуалізацією. Але варто пам’ятати, що потрібно вияснити за приналежність та ставлення до віри, до медитацій, чи таке робили, чи готові спробувати.
5. Кожну свою подальшу дію варто, при роботі із членами сімей військовослужбовців варто озвучувати та узгоджувати на простій побутовій мові, а не мовою термінів.
6. Варто дружин, військовослужбовців, заохочувати складати короткотривалі плани на завтра, на тиждень. З деталізацією, із включенням та залученням дітей.
7. Досить дієвою є техніка «Активація цінностей». Виокремити, заради робити, які цінності захищає чоловік, за ради чого всі воюють, як це вплине на важливе майбутнє дітей, активізувати роботу так щоб цінності звучали. Цінності - це заради чого це все є. Вони - основний інгредієнт. Дають силу і мужність, огортають відвагою і для енергії.
8. Розмежувати та пояснити, що таке:
Страх – це те, що ми відчуваємо прямо зараз, як реакцію на події, що відбуваються (Стався вибух і я злякалась, заніміла).
Тривога стосується подій у минулому чи майбутньому, які ми переносимо на нинішній момент (я злякалась вибуху, але тривожусь цілий день чи встигну спуститись у сховище). Тривога – це маркер: може бути якась небезпека, але я маю час до неї підготуватися або маю можливість зовсім її уникнути. Тоді тривога спадає.
9. Для сімей варто рекомендувати використовувати прості техніки заземлення: можна встати або присісти. Розкрити долоні й покласти їх на коліна (якщо ми сидимо) або просто опустити (якщо стоїмо). Поставити ноги треба так, щоби ступні повністю стояли на підлозі, не схрещувалися.
10.Щоби повернутися в теперішній момент, можна сфокусувати увагу на предметах, які вас оточують, й описати їх. Ось це – ноутбук, він чорний, має гладку поверхню. Можна описувати текстури, запахи, смаки – будь-що.
11.Психологам, колегам також, щоби “прокачати” свою резилієнтність та толерантність до невизначеності, потрібно, знову ж таки, бути уважним до себе, своїх емоцій та реакцій на те, що відбувається навколо. Причому варто пам’ятати, що робити це потрібно тоді, коли ви перебуваєте в стані порівняного спокою, тому що в стані стресу аналізувати події та сприймати інформацію адекватно може бути важко (залежить від людини, деяким, навпаки, саме в стресі легко акумулювати свої сили й навички та адекватно ухвалювати рішення й діяти).
У РОБОТІ З ДІТЬМИ
1. Надзвичайно важливий стабільний емоційний стан дорослого. Дорослий повинен бути опорою.
2. По можливості не потрібно поспішати в роботі з дитиною та в інших видах діяльності зокрема.
3. Уникайте значної інтенсивності в роботі, перенасичення інформацією.
4. Пам'ятайте, що дотики не для всіх дітей будуть прийнятними, особливо для підлітків.
5. Дітям може бути складно фантазувати, підтримувати концентрацію уваги. Активності повинні частіше чергуватись.
6. Якщо ви не знаєте відповідей на питання дитини - говоріть про це чесно.
7. Якщо в розмові з дитиною від її історій ви хочете плакати - це нормально.
8. Підтримуйте дитину через її сильні сторони.
9. У навчальній діяльності будьте послідовними, не ставте об'ємних та складних завдань, краще розбивайте їх на маленькі, підтримуючи самостійність дитини.
В матеріалі використано фото К. Птахи для проєкту "Війна. Сім'я. Україна"